15 винятково смачних сортів яблук та причини їх майже повного зникнення

Сьогодні, прогулюючись відділом фруктів у будь-якому супермаркеті, ви зустрінете одні й ті ж знайомі сорти яблук: численні клони сорту Гала, яскраві Голден Делішес, солодкі Фуджі та яскраво-зелені Грені Сміт. Ці сорти завоювали сади по всьому світу, а їхня стабільна висока врожайність і висока транспортабельність зробили їх основою комерційного виробництва яблук, пише EastFruit.

Однак за цією уніфікацією ховається втрата величезної різноманітності — тисячі сортів яблук, що мали унікальні смакові якості та генетичні особливості, поступово зникли з масового виробництва. Багато хто з них досі вирощується у спеціалізованих садах, колекціях ентузіастів, зберігаючи багату спадщину смаків та ароматів.

Читайте також: В Україні стрімко дорожчають яблука

Команда EastFruit зібрала інформацію про 15 сортів яблук, які, незважаючи на свої чудові смакові характеристики, залишаються за межами комерційних ринків, але продовжують радувати своїм смаком ентузіастів, або ж вирощуються у садах дослідницьких інститутів.

Смак проти зовнішності

Голден Рассет (Golden Russet) – яблуко з грубою, бронзовою шкіркою, що нагадує кору дерева. Незважаючи на непрезентабельний зовнішній вигляд, його м’якоть має насичений солодко-кислий смак з нотками груші та спецій. Цей сорт особливо цінується виробниками сидру за високий вміст цукру та аромат.

Ядро Ешмеда (Ashmead’s Kernel), – сорт, виведений в Англії близько 1750 року, має щільну, хрумку м’якоть з яскравим цитрусовим смаком, який згодом набуває медових відтінків. Незважаючи на чудові смакові якості, його нерівна, «іржава» шкірка робить його непривабливим для масового ринку.

Традиції та трудомісткість

В італійському регіоні Компанія вирощується Аннурка (Annurca) — сорт, що вимагає особливої ​​обробки: після збирання зелені яблука викладаються на солом‘яні мати під сонцем, де їх регулярно перевертають до придбання характерного червоного рум‘янцю. Цей трудомісткий процес забезпечує щільну, хрумку м’якоть з ідеальним балансом солодощі та кислотності. Незважаючи на складнощі, Аннурка залишається важливою частиною регіонального сільського господарства.

Розмір має значення

Крабове яблуко Віксон (Wickson Crabapple), виведене в Каліфорнії в 1944 році, відрізняється невеликим розміром, але має потужний смак завдяки високому вмісту цукру та кислот. Однак його мініатюрність та нестандартний зовнішній вигляд обмежують комерційне поширення.

Апі Етуаль (Api Étoile), або “зіркове яблуко”, має унікальну форму з п’ятьма виступами, що нагадують зірку. Цей сорт, відомий з XVII століття, цінується за щільну, хрумку м’якоть і тонкий аромат, але його незвичайна форма створює складності при упаковці та транспортуванні.

Колір та сприйняття

Блек Оксфорд (Black Oxford), з його темно-фіолетовою, майже чорною шкіркою, має незвичайний вигляд для більшості споживачів. Однак його щільна м’якоть із насиченим солодко-пряним смаком робить його ідеальним для зберігання – він може зберігати свої якості до весни.

Рубінетт (Rubinette), швейцарський сорт, отриманий від Кокс Оранж Піпін (Cox’s Orange Pippin), має ідеальний баланс солодощі та кислотності. Однак його сприйнятливість до хвороб та низька врожайність роблять його непридатним для масового виробництва.

Зберігання та логістика

Ренет Симиренко (Reinette Simirenko), український сорт яблука дуже популярний за часів існування радянської імперії на всій її території, має зелену шкірку та соковиту, хрумку м’якоть із тонким грушевим ароматом. Незважаючи на чудові смакові якості, його неідеальна форма та недостатня транспортабельність обмежили його поширення за межами Східної Європи. Однак його, як і раніше, можна знайти в супермаркетах та на ринках України та інших країн регіону, хоча з кожним роком доступність яблука цього сорту знижується, а площі під ним швидко скорочуються.

Джеймс Грив (James Grieve), шотландський сорт, відрізняється соковитою, кислуватою м’якоттю, яка під час зберігання стає солодшою. Однак його чутливість до пошкоджень та зміна смаку при зберіганні роблять його незручним для сучасних ланцюжків поставок.

Гравенштейн (Gravenstein), історично важливий для Данії та Каліфорнії, має відмінний баланс солодощі та кислотності, але його неодночасне дозрівання та погана збереження обмежують його комерційне використання.

Генетична спадщина

Граймс Голден (Grimes Golden), американський сорт XIX століття, з його солодким смаком та пряними нотками, став предком Голден Делішес (Golden Delicious). Незважаючи на чудовий смак, оригінальний сорт був витіснений більш стійкими до транспортування та зберігання своїм більш комерційно вигідним спадкоємцем.

Рембо (Rambo), що раніше широко вирощувався в США, відрізнявся універсальністю у використанні – від свіжого споживання до запікання і навіть консервування. Однак нові сорти з покращеними характеристиками зберігання та транспортабельності витіснили його з ринку. І смак яблука тут виявився, на жаль, не головним аргументом.

Спеціалізація та втрата актуальності

Кокаджі (Coccagee), ірландський сорт до 1700 року, традиційно цінувався за високу кислотність, ідеальну для сидру. Однак із зміною переваг споживачів та методів виробництва сидру цей сорт втратив свою актуальність і практично зник.

Уттвілер Шпетлаубер (Uttwiler Spätlauber), швейцарський сорт XVIII століття, відомий своєю здатністю зберігатися до року навіть без ідеальних умов. Незважаючи на це, його тверда, кисла м’якуш не відповідає сучасним перевагам, і він став рідкістю, хоча використовується в косметичній промисловості за рахунок своїх унікальних властивостей.

Сучасні виклики

Кориця Спайс (Cinnamon Spice), виведена в Каліфорнії у XX столітті, відрізняється унікальним смаком з нотками кориці та високою насолодою. Однак його обмежене поширення та відсутність масштабного виробництва роблять його недоступним для широкого загалу.

Збереження спадщини

Сьогодні збереженням цих унікальних сортів займаються спеціалізовані розплідники, організації та ентузіасти. Такі установи, як Raintree Nursery, Stark Bro’s, Fedco Seeds та Trees of Antiquity, відіграють ключову роль у збереженні генетичної різноманітності яблук.

Збереження цих сортів важливе не лише для підтримки смакової різноманітності, а й для майбутніх селекційних програм, особливо в умовах зміни клімату. Для споживачів це можливість відкрити для себе нові смаки та аромати, недоступні у масовому виробництві.