Україна оновила правила надання грантів для агросектору, зокрема для будівництва овоче- та фруктосховищ. Нові умови можуть істотно змінити доступ виробників до фінансування сучасної інфраструктури зберігання, яка залишається однією з найбільш проблемних ланок українського плодоовочевого ринку, повідомляє EastFruit.
Кабінет Міністрів України ухвалив зміни до грантових програм для садівництва, ягідництва, виноградарства, тепличного господарства та будівництва овоче- і фруктосховищ 22 квітня 2026 року. Як повідомило Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, ці зміни мають підвищити прозорість використання коштів і наблизити грантові програми до правил ЄС у межах Ukraine Facility.
Ключова зміна для плодоовочевого сектору — зниження мінімальної потужності сховища. Якщо на старті програми грантова підтримка була орієнтована на будівництво нових овоче- та фруктосховищ місткістю від 3 тис. тонн, то після оновлення правил мінімальний поріг знижено до 500 тонн одночасного зберігання.
Це означає, що програма стає потенційно доступнішою не лише для великих агрохолдингів чи інфраструктурних операторів, а й для середніх виробників овочів, фруктів і ягід, які раніше не могли претендувати на підтримку через занадто високий мінімальний поріг.
Згідно з оновленими правилами, гранти надаватимуться виключно на нове будівництво овоче- та фруктосховищ на земельних ділянках. Максимальний розмір підтримки залежить від місткості об’єкта: для сховищ від 500 тонн — до 4 млн грн, від 1500 тонн — до 7 млн грн, від 3000 тонн — до 10 млн грн, від 6000 тонн — до 20 млн грн.
Також встановлено вимоги до створення робочих місць. Для сховищ місткістю від 500 тонн необхідно створити щонайменше 6 постійних робочих місць, від 1500 тонн — не менше 8, понад 3000 тонн — не менше 12, понад 6000 тонн — не менше 16. Окремо передбачено обов’язкову експертизу кошторисної частини проєктів і додатковий контроль вартості обладнання та матеріалів.
Читайте також: Дефіцит сховищ, а не врожаю: як WINHUB змінює інфраструктуру українського овочевого ринку
Для українського плодоовочевого ринку ці зміни важливі не лише як черговий інструмент державної підтримки. Йдеться про одну з ключових умов підвищення конкурентоспроможності сектору: без сучасного зберігання виробники залишаються залежними від сезонного тиску цін, швидкого збуту одразу після збирання врожаю та втрат якості продукції.
За оцінками Мінагрополітики, потреба України у додаткових овочесховищах становить близько 340 тис. тонн. Через війну, окупацію частини територій і руйнування інфраструктури дефіцит потужностей для зберігання овочів зріс із 40% у 2021 році до 60% у 2025 році. У міністерстві також зазначали, що через нестачу сховищ 35% врожаю овочів не потрапляє до споживача.
«Для українського плодоовочевого сектору сховище — це інструмент управління ціною, якістю, експортом і переговорною позицією виробника. Якщо фермер змушений продавати овочі або фрукти одразу після збирання, він фактично втрачає частину вартості ще до виходу на ринок. Сучасне зберігання дає можливість не лише зменшити втрати, а й продавати продукцію тоді, коли ринок готовий платити кращу ціну», — зазначає Катерина Звєрєва, директорка з розвитку Української плодоовочевої асоціації.
На думку експертки, зниження мінімального порогу до 500 тонн може бути важливим сигналом для середніх господарств, особливо в сегментах овочів борщового набору, яблука, груші, ягідної заморозки та інших культур, де якісне зберігання прямо впливає на маржинальність.
«Раніше поріг у декілька тисяч тонн фактично відсікав значну частину виробників, для яких власне або кооперативне сховище на 500–1500 тонн є реалістичним бізнес-рішенням. Саме такі об’єкти можуть стати основою для локальних плодоовочевих кластерів, кооперації виробників і розвитку постачання у ритейл, переробку та на експорт. Але важливо, щоб грант не перетворився на формальне будівництво стін. Ринок потребує не просто складів, а технологічних об’єктів із холодом, вентиляцією, контролем мікроклімату, сортуванням і логікою збуту», — підкреслює Катерина Звєрєва.
Водночас нові правила передбачають жорсткіші вимоги до проєктної дисципліни. За даними LIGA ZAKON, для участі у програмі об’єкт має відповідати низці критеріїв, серед яких наявність проєктної документації з кошторисом, дозвіл або повідомлення про початок будівельних робіт, звіт комплексної експертизи, а також система мікроклімату та холодильного обладнання з регульованим газовим середовищем.
Це може ускладнити доступ до програми для частини малих виробників, які не мають досвіду підготовки інвестиційних проєктів, але водночас підвищує шанси, що державна підтримка буде спрямована на справді технологічні об’єкти, а не на примітивну інфраструктуру з обмеженим ефектом для ринку.
«Найбільший ризик таких програм — профінансувати об’єкти, які не змінюють економіку виробника. Якщо сховище будується без чіткого розуміння культури, сорту, строків реалізації, енергетичних витрат, каналів збуту і вимог покупця, воно може стати не активом, а додатковим фінансовим навантаженням. Тому гранти на сховища мають розглядатися не як будівельна програма, а як інвестиція у нову модель плодоовочевого бізнесу», — вважає Катерина Звєрєва.
Оновлення грантових правил також збігається з ширшим трендом: український плодоовочевий сектор поступово переходить від виробничої логіки до інфраструктурної. Для багатьох культур проблема вже полягає не лише у тому, як виростити врожай, а й у тому, як його зберегти, доробити, стандартизувати, продати у потрібний момент і довести до покупця з мінімальними втратами.
Саме тому розвиток овоче- та фруктосховищ може мати прямий вплив на сезонну волатильність цін, продовольчу безпеку, якість продукції на внутрішньому ринку та експортний потенціал України.
«Україні потрібна не фрагментарна підтримка окремих господарств, а нова карта плодоовочевої інфраструктури. Сховища мають з’являтися там, де є виробництво, логістика, доступ до енергії, робочої сили та ринку збуту. Тоді державні гранти можуть дати мультиплікаційний ефект: зменшити втрати, стабілізувати ціни для споживача, посилити позиції фермерів і створити базу для переробки та експорту», — резюмує Катерина Звєрєва.
