Український сектор закритого ґрунту історично вважався одним із найвразливіших сегментів агробізнесу. Будь-які коливання цін на енергоносії миттєво ставили вітчизняні теплиці на межу рентабельності, змушуючи програвати конкуренцію імпорту. Проте сьогодні перед галуззю постає подвійний виклик, який водночас є унікальним вікном можливостей для технологічного прориву, пише EastFruit.
Україна офіційно розпочала практичний етап підготовки до вступу в Європейський Союз. Під час експертної дискусії «Євроінтеграція на зв’язку. Сільське господарство та сільський розвиток» учасники обговорили ключові фінансові, екологічні та інституційні зміни, необхідні для інтеграції українського АПК до ЄС. Предметні дискусії щодо аграрного сектору Уряд розраховує запустити восени. Кластер 5 «Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості» вважається одним із найскладніших у переговорному процесі, адже Україні необхідно виконати 16 індикаторів у сферах сільського господарства, безпечності харчових продуктів, ветеринарії, фітосанітарії та рибальства.
Синхронно з цим процесом Уряд затвердив Довгострокову стратегію низьковуглецевого розвитку України до 2050 року (грудень 2025), яка закладає курс на досягнення кліматичної нейтральності та масштабну модернізацію економіки. Для тепличного сектору ці дві події формують нову економічну реальність.
Перший іспит: екологічна модернізація та новий стандарт захисту рослин
Одним із перших викликів на шляху до ЄС стане гармонізація правил використання засобів захисту рослин із вимогами Європейського зеленого курсу (Green Deal).
На відміну від багатьох інших сегментів аграрного виробництва, український тепличний сектор має суттєву перевагу. В Україні працюють власні біолабораторії з виробництва ентомофагів, сформовано професійну школу біологічного захисту рослин, а провідні тепличні комбінати вже багато років успішно застосовують інтегровані системи захисту рослин.
Однак євроінтеграція вимагатиме масштабування цього досвіду на всю галузь. Біологічний захист, інтегрований захист рослин (IPM), моніторинг шкідників та мінімізація залишків пестицидів поступово ставатимуть базовими стандартами виробництва.
Для частини підприємств це означатиме додаткові інвестиції в технології та навчання персоналу. Натомість виробники, які адаптуються першими, отримають конкурентні переваги як на внутрішньому ринку, так і в експортних каналах збуту.
Другий іспит: енергетичний перехід та декарбонізація виробництва
Не менш важливим викликом стане енергетична трансформація.
Довгострокова стратегія низьковуглецевого розвитку передбачає поступове скорочення використання викопного палива, розвиток відновлюваних джерел енергії, підвищення енергоефективності та децентралізацію енергетичної системи.
Для тепличного сектору ця тема має особливе значення. Саме витрати на енергію традиційно залишаються одним із головних факторів собівартості продукції закритого ґрунту.
За результатами дослідження потреб тепличного сектору України, проведеного у 2025–2026 роках (Market report on Needs Assessment. Protected Crop in Ukraine. Commissioned by RVO, Netherlands) серед промислових тепличних комплексів та малих виробників, саме енергетичний фактор був визначений одним із головних обмежень розвитку галузі. Для зимового виробництва томатів витрати на енергоносії можуть формувати від 65 до 75% собівартості продукції. Серед опитаних промислових тепличних підприємств 64% використовують природний газ для опалення, а 55% вже впровадили або використовують пелети та інші альтернативні джерела тепла.
Ці дані свідчать, що енергетичний перехід для тепличного сектору вже розпочався і в багатьох випадках диктується не лише кліматичною політикою, а й економічною необхідністю.
Класичні теплиці старого типу, які будувалися за умов дешевого природного газу та низьких вимог до енергоефективності, дедалі більше поступаються місцем сучасним технологічним рішенням.
Водночас війна вже запустила структурну трансформацію галузі. Нові інвестиції дедалі частіше спрямовуються до центральних та західних регіонів України, де підприємства мають можливість одразу закладати сучасні енергоефективні рішення та працювати відповідно до майбутніх вимог ЄС.
Енергетична безпека: українська особливість декарбонізації
Для України декарбонізація має додатковий вимір, якого немає в більшості країн Європейського Союзу.
Якщо для ЄС перехід на низьковуглецеві технології насамперед пов’язаний зі скороченням викидів парникових газів, то для України це також питання енергетичної безпеки та стійкості бізнесу в умовах війни.
Локальна генерація електроенергії, когенераційні установки, біометан, біомаса, накопичувачі енергії та теплові помпи дозволяють зменшити залежність від централізованих енергетичних систем і підвищити стабільність виробництва.
Саме тому багато технологій, які в ЄС розглядаються через призму кліматичної політики, для українських тепличних господарств одночасно є інструментами енергетичної незалежності.
Теплиці як елемент циркулярної економіки
Сучасні індустріальні тепличні комплекси можуть стати важливою частиною майбутньої низьковуглецевої економіки.
Використання CO₂
Подача CO₂ для стимулювання фотосинтезу вже давно є стандартною практикою для більшості сучасних промислових теплиць України.
Наступним етапом розвитку може стати ширше використання очищеного CO₂ від біогазових комплексів, когенераційних установок або промислових підприємств. Такий підхід дозволяє повторно використовувати вуглекислий газ замість його прямого викиду в атмосферу та зменшує потребу у виробництві додаткового технічного CO₂.
Альтернативні джерела тепла
У світі дедалі активніше розвиваються рішення на основі геотермальної енергії, промислових теплових помп, біометану, біомаси та використання скидного тепла промислових підприємств і дата-центрів.
Важливим елементом перехідного періоду залишатимуться когенераційні установки (CHP), які одночасно виробляють електроенергію, тепло та CO₂ для рослин. У контексті декарбонізації когенерація на природному газі розглядається
як перехідна технологія, тоді як використання біометану може зробити такі системи частиною низьковуглецевої енергетики майбутнього.
LED-модернізація
Перехід від натрієвих ламп високого тиску до сучасних LED-систем дозволяє суттєво скоротити споживання електроенергії та підвищити ефективність виробництва.
Для багатьох підприємств модернізація систем досвічування може стати одним із найбільш економічно обґрунтованих напрямів декарбонізації.
Нідерландський досвід як дорожня карта модернізації
Більшість технологій, які сьогодні обговорюються в контексті декарбонізації українського тепличного сектору, вже давно використовуються в Нідерландах.
Саме нідерландська теплична галузь стала одним із світових лідерів у впровадженні біологічного захисту рослин, енергозберігаючих екранів, LED-досвічування, кліматичного контролю, когенерації та використання альтернативних джерел тепла.
Для України це відкриває широкі можливості для співпраці з нідерландськими компаніями та навчальними та науковими установами, які вже пройшли значну частину шляху, який лише починає український сектор.
У цьому контексті декарбонізація може стати не лише викликом, а й платформою для нового етапу українсько-нідерландського партнерства в тепличному господарстві.
Гроші в обмін на реформи: CAP, ДАР та нові джерела фінансування
Одним із найскладніших напрямів майбутніх переговорів стане інтеграція України до механізмів Спільної аграрної політики ЄС (CAP). Для цього країні необхідно створити Виплатну агенцію (Paying Agency), а також повноцінну систему моніторингу та адміністрування підтримки на базі Державного аграрного реєстру (ДАР). Для тепличного сектору це питання має особливе значення. Саме тепличні проєкти характеризуються одними з найвищих капітальних інвестицій на гектар серед усіх напрямів агровиробництва. У майбутньому доступ до фінансових інструментів ЄС буде дедалі більше пов’язаний із принципом «зеленої обумовленості» — підтримка надаватиметься насамперед тим проєктам, які відповідають вимогам сталого розвитку, енергоефективності та екологічної безпеки.
Справедлива трансформація та нові можливості для регіонів
Окрему увагу стратегія декарбонізації приділяє справедливій трансформації регіонів, економіка яких традиційно залежала від викопного палива.
Для окремих територій Донеччини, Дніпропетровщини та Львівсько-Волинського басейну розвиток сучасних тепличних комплексів може стати одним із напрямів створення нових робочих місць.
Особливо перспективними виглядають проєкти, які поєднують тепличне виробництво з локальними джерелами енергії, біомасою, біометаном або використанням промислового тепла.
Євроінтеграційний Кластер №5 та Довгострокова стратегія низьковуглецевого розвитку є двома взаємопов’язаними процесами, які визначатимуть майбутнє українського тепличного сектору. Найближче десятиліття стане періодом поступового переходу від моделі, побудованої на дешевих енергоносіях, до моделі, де ключову роль відіграватимуть енергоефективність, технології та відповідність європейським стандартам. Біологічний захист рослин, енергоефективність, альтернативні джерела енергії, цифровий моніторинг та прозорість виробництва поступово ставатимуть не конкурентною перевагою, а необхідною умовою роботи на ринку. Переможцями стануть ті компанії, які вже сьогодні розглядають євроінтеграцію та декарбонізацію не як додатковий тягар, а як можливість для модернізації, залучення інвестицій та виходу на новий рівень конкурентоспроможності.
Посилання на дослідження https://www.rvo.nl/onderwerpen/landen-en-gebieden/oekraine/sectoren/landbouw-en-voedingsmiddelen/bedekte-teelt
Катерина Волянська, Незалежний консультант державного агентства Нідерландів RVO (Rijksdienst voor Ondernemend Nederland)
