Український сектор лохини входить у новий етап інтеграції до глобального ринку в момент, коли міжнародна конкуренція визначається не лише площами насаджень чи обсягами виробництва. Під час професійної зустрічі на Закарпатті (Україна) зі Стівеном Тейлором (Stephen Taylor), керівником Winterwood Farms Ltd. та представником Великої Британії в International Blueberry Organization (IBO) – українські виробники лохини обговорили ключові фактори, які впливають на світовий ягідний бізнес: зростання розриву у витратах між півкулями Землі, появу нових експортних регіонів, автоматизацію, сортову стратегію, післязбиральну ефективність та дедалі жорсткіші вимоги міжнародного ритейлу до стабільної якості продукції, пише EastFruit.
Як раніше зазначалось, анонсуючи подію, Асоціація «Виробники лохини України» організувала на Закарпатті професійну зустріч зі Стівеном Тейлором – одним із найвпливовіших практиків світового ринку лохини та представником одного з найбільших вертикально інтегрованих ягідних бізнесів Європи.




Згідно з представленими даними, глобальна конкуренція дедалі активніше зміщується у бік SHB-регіонів Африки та Латинської Америки через значно нижчу вартість робочої сили та зростання виробничого потенціалу. Стівен Тейлор відзначив, що середні зарплати у традиційних NHB-регіонах – США та Європі – залишаються суттєво вищими, ніж у SHB-регіонах, що створює серйозний структурний тиск на виробників північної півкулі.
Одним із висновків презентації стало те, що історична перевага виробників північної півкулі у витратах поступово зникає. За словами Тейлора, різниця у виробничих витратах сьогодні дедалі більше перевищує витрати на транспортування ягід між півкулями, що фундаментально змінює конкурентну логіку глобального ринку лохини.
Значну увагу під час зустрічі було приділено автоматизації та механізації. Стівен Тейлор зазначив, що технології машинного збору швидко розвиваються, хоча навряд чи кардинально змінять індустрію вже найближчим часом. Водночас він наголосив, що генетичний розвиток SHB-сортів, адаптованих до машинного збору, відбувається швидше, що може ще більше посилити конкурентні позиції виробників південної півкулі у найближчі роки.
Експерт також підкреслив, що автоматизація пакувальних комплексів може стати одним із ключових факторів конкурентоспроможності великих експортерів, хоча подібні інвестиції потребують значних масштабів бізнесу та капіталу. За його словами, повністю автоматизовані лінії можуть коштувати понад 2 млн євро, тому економічний ефект від таких рішень напряму залежить від масштабів виробництва.
Окремий блок дискусії був присвячений появі нових глобальних гравців на ринку лохини. Під час презентації Стівен Тейлор продемонстрував, наскільки суттєво змінилася структура світового ринку за останні півтора десятиліття.
За представленими даними, ще у 2008 році США забезпечували близько 90% світових обсягів виробництва лохини, тоді як сьогодні їхня частка скоротилася приблизно до 17%, попри подальше зростання американської індустрії. Водночас глобальний ринок лохини за цей період зріс приблизно у дев’ять разів.
Такі країни, як Перу, Мексика, Марокко та Китай, сьогодні стрімко нарощують свою роль у глобальному постачанні лохини. Лише Китай, згідно з його даними, уже забезпечує близько 25% світового виробництва свіжої лохини.




За її словами, для української лохинової галузі подібна пряма взаємодія з практиками глобального ринку є надзвичайно важливою в період, коли конкуренція дедалі більше зміщується від простого нарощування виробництва до технологічної ефективності, стабільності якості та професійної експортної моделі.







