«Підземка», як її називають садівники, сьогодні є однією з найвигідніших інвестицій для садівничих господарств незалежно від країни. За останні п’ять років вартість цієї системи фактично зрівнялася зі звичайним крапельним поливом, водночас вона має чимало переваг порівняно з поверхневим зрошенням.
У цьому матеріалі та відео підземне, або підґрунтове, крапельне зрошення (ПКЗ) у своєму саду демонструє колегам з Узбекистану Іон Чобану (Ion Ciobanu) — звичайний фермер, який володіє невеликим за молдовськими мірками господарством. Він відверто розповідає про переваги й недоліки системи та ділиться інформацією про її вартість.
Відвідування підприємства було організоване в межах ініціативи ФАО/ЄБРР з питань кліматичної та екологічної стійкості в агропродовольчому секторі, у рамках підкомпонента 2.2.3 «Екологізація плодоовочевого ланцюга створення вартості в Узбекистані» за підтримки Федерації сільськогосподарських виробників Молдови FARM.
Сад і виноградник були закладені близько п’яти років тому, а рішення перейти на підземне зрошення власник ухвалив пізніше. Систему він установив минулого року й значну частину робіт — від підготовки траншей до з’єднання труб і монтажу обладнання — виконав самостійно.
На відміну від традиційної крапельної лінії, розміщеної на поверхні ґрунту, тут трубки прокладені приблизно на глибині 40 сантиметрів. У саду вони розташовані орієнтовно за 50 сантиметрів від стовбурів дерев. За ширини міжрядь близько чотирьох метрів таке розміщення залишає достатньо простору для проходу трактора та знижує ризик пошкодження системи колесами сільськогосподарської техніки.
За словами Іона, підземне розміщення має одразу кілька практичних переваг. Трубки не пошкоджують птахи й тварини, вони захищені від сонячного світла та механічного впливу, а вода з поживними речовинами надходить безпосередньо до кореневої зони, не зволожуючи поверхню ґрунту й не стимулюючи активний ріст бур’янів.
Власник також звертає увагу на суттєве скорочення втрат води через випаровування. За його оцінкою, за поверхневого зрошення значна частина вологи може випаровуватися або розподілятися не там, де вона найбільше потрібна рослині. За підземної подачі вода та розчинені в ній добрива спрямовуються безпосередньо до коренів.
Один із найцікавіших моментів відео — оцінка довговічності системи. Консультант ФАО Сергій Алба, який має багаторічний досвід роботи із системами зрошення, стверджує, що за використання якісної жорсткої крапельної трубки та належного проєктування вона може прослужити до 50 років. Він пояснює це тим, що під землею матеріал перебуває в темному й відносно прохолодному середовищі, не руйнується під дією ультрафіолету та не зазнає постійного впливу техніки й тварин.
Водночас згадані 50 років — це оцінка, що ґрунтується на досвіді США, де подібні системи працюють без потреби в заміні вже 50 років і більше. Гарантійний строк виробника системи зазвичай становить 20 років. Фактична довговічність залежатиме від якості трубки, води й фільтрації, робочого тиску, ефективного запобігання проникненню коренів, правильності монтажу та можливості промивання ліній.
Цікавою є й економіка проєкту. За словами власника, система підземного зрошення на площі восьми гектарів коштувала приблизно 25 тисяч євро. Однак слід враховувати, що практично всі монтажні роботи він виконав самостійно. У разі залучення підрядників фактична вартість проєкту могла б бути вищою. У цьому випадку вартість у розрахунку на гектар виглядає порівняно високою саме через невеликий розмір господарства. Чим більше підприємство, тим нижча вартість системи на гектар, оскільки значна частина витрат припадає на облаштування басейну-накопичувача води, насоси, вузол фертигації тощо.
Сергій Алба оцінює різницю в загальній вартості між підземною та традиційною поверхневою системами лише приблизно у 5–7%. За його словами, сама спеціальна трубка коштує орієнтовно лише на 3% дорожче за звичайну. Тому при розрахунку витрат на десятиліття експлуатації підземна система, на його думку, може виявитися економічно значно вигіднішою.
Через крапельні лінії подається не лише вода, а й добрива. Таким чином, система одночасно виконує функції зрошення та фертигації, даючи змогу спрямовувати елементи живлення безпосередньо в зону розвитку коренів.
Учасники поїздки детально обговорюють вплив підземного поливу на кореневу систему. За поверхневого зрошення значна частина коренів концентрується у верхньому шарі ґрунту, де є вода. За підземної подачі вологи корені, навпаки, розвиваються глибше. На думку фахівців, які брали участь в обговоренні, глибша коренева система може зменшувати стрес рослин у спекотні й посушливі періоди. Це особливо важливо для умов Узбекистану, де через високі температури та дефіцит вологи розвиток плодів може сповільнюватися на тривалий час. Крім того, у холодні зими, які регулярно трапляються в Молдові, корені, що залягають глибше, краще захищені від морозних пошкоджень.
Під час обговорення наводиться приклад, коли яблука в Узбекистані в умовах сильного теплового стресу влітку залишаються практично одного розміру протягом двох місяців, попри значні витрати води. Учасники пов’язують це з недостатньою доступністю води та живлення для рослин. Підземне зрошення розглядається як один зі способів спрямувати вологу глибше та створити стабільніші умови для кореневої системи.
На своїй ділянці Іон подає приблизно 50–60 кубічних метрів води на гектар за один полив. Господарство поділене на три окремі зони: один плодовий сад і дві частини виноградника. Кожна з них поливається окремо, приблизно раз на три дні в межах режиму, який застосовує власник.
Водночас учасники наголошують, що обсяг і частоту поливу не можна автоматично переносити на інші господарства. Їх слід розраховувати з урахуванням культури, віку рослин, погодних умов, структури ґрунту, глибини залягання коренів і фактичної вологості.
Окрема частина обговорення присвячена можливості використання підземного зрошення на піщаних і засолених ґрунтах Узбекистану. Іон зазначає, що в його господарстві переважають суглинкові ґрунти й безпосереднього досвіду експлуатації системи на сильно засолених ділянках він не має.
На піщаних ґрунтах вода може розподілятися інакше, ніж на суглинках, тому глибину прокладання трубок, відстань між емітерами та тривалість поливу слід визначати після оцінки конкретної ділянки. Це підкреслює важливий висновок усього відео: навіть ефективну технологію не можна просто скопіювати без адаптації до місцевих умов.
У винограднику крапельна лінія проходить приблизно по центру міжряддя. Іон пояснює це тим, що коренева система винограду здатна поширюватися на значну відстань у пошуках води. За його словами, окремі корені винограду можуть сягати шести, семи й навіть восьми метрів.
Вода навколо підземної лінії може поширюватися приблизно на метр і більше, однак фактична зона зволоження залежить від обсягу поданої води та фізичних властивостей ґрунту. Чим більший обсяг поливу, тим ширшим і глибшим формується контур зволоження.
Учасники також оглядають технічну частину системи. Центральна лінія з’єднана з насосом, фільтрами, датчиками тиску та розподільними клапанами. За їх допомогою власник обирає, яка саме ділянка поливатиметься в цей момент. Перед окремими зонами встановлені додаткові фільтри. Фермер контролює тиск на вході та після проходження води через фільтраційне обладнання. Залежно від показників він регулює роботу насоса, щоб забезпечити необхідний тиск у крапельних лініях.
У різних частинах розмови згадується тиск приблизно від 2,2 до 3 атмосфер безпосередньо в розподільній системі. Власник зазначає, що для довгих рядів потрібен вищий тиск, щоб вода рівномірно доходила до віддалених ділянок. Під час монтажу двох крапельних ліній Сергій Алба рекомендує розміщувати отвори зі зміщенням: один спрямовувати в один бік, другий — у протилежний. За його поясненням, це дає змогу сформувати рівномірнішу зону зволоження й не концентрувати всю воду в одній точці.
За словами власника, система практично не потребує щоденного обслуговування. Один раз на рік він відкриває промивні крани та пропускає воду через лінії доти, доки вона не стає чистою. Під час запуску системи повітря видаляється через спеціальний клапан, який закривається після надходження води.
Іон і Сергій також розповідають про спосіб запобігання проникненню коренів в отвори крапельниць, який застосовують у господарстві. За їхніми словами, ранньою весною один раз на рік через систему подається невелика кількість гербіциду, щоб знищити корені безпосередньо навколо емітерів. За їхньою оцінкою, це повністю розв’язує проблему.
Один із головних висновків обговорення полягає в тому, що ефективність підземного крапельного зрошення визначається не лише якістю трубки або потужністю насоса. Критично важливим є професійний проєкт системи. Необхідно правильно розрахувати довжину рядів, перепад висот, робочий тиск, діаметр магістральних труб, витрату води, відстань між емітерами та поділ ділянки на окремі зони. За значного ухилу вода може надмірно надходити в нижню частину ділянки й недостатньо доходити до верхньої.
За словами учасників обговорення, ряди завдовжки близько 100 метрів є зручнішими для забезпечення рівномірного поливу. На довгих рядах вимоги до проєктування, тиску й регулювання системи стають вищими, а отже, потрібні дорожчі й потужніші насоси та інше обладнання.
Відео показує підземне крапельне зрошення не як абстрактну технологію, а як реально працюючу систему зі своїми перевагами, витратами й обмеженнями. Учасники бачать увесь ланцюг: від розміщення трубок і розвитку кореневої системи до насосів, фільтрів, датчиків, клапанів і промивання ліній.
Досвід Іона особливо цікавий тим, що він самостійно встановив систему й уже другий сезон оцінює її роботу. На його думку, невелике збільшення початкових витрат компенсується скороченням випаровування, захистом трубок, зменшенням росту бур’янів, глибшою кореневою системою та потенційно дуже тривалим строком експлуатації.
Водночас відео підкреслює: результат залежить від професійного проєктування, типу ґрунту, якості води та точного управління поливом. Тому рішення, які успішно працюють в одному господарстві, потребують перевірки й адаптації перед використанням в інших кліматичних і виробничих умовах.
