Швидке розширення виробництва лохини в Китаї тисне на ціни й змушує світовий ягідний ринок переглядати звичні правила гри, повідомляє EastFruit. Для України, Грузії, Марокко та інших постачальників, що розвиваються, китайський досвід позначає переломний момент для світової індустрії лохини: сектор виходить із фази швидкого зростання маржинальності, а майбутня конкурентоспроможність дедалі більше визначатиметься стабільною якістю, точним вибором ринкового вікна, сучасною післязбиральною доробкою та дисциплінованою координацією експорту.
Лохина стала однією з найуспішніших фруктових категорій останнього десятиліття. Із нішевого «суперфрукта» вона перетворилася на регулярний продукт на полицях супермаркетів Європи, Північної Америки, Близького Сходу та Азії. Таке зростання привернуло інвестиції, стимулювало закладання нових плантацій і зробило лохину однією з наймодніших культур для розвитку садівництва в багатьох країнах. Однак останні події в Китаї показують, що глобальний бум лохини входить у нову, значно складнішу стадію.
Навесні 2026 року китайські та міжнародні джерела на фруктовому ринку повідомили про різке зниження цін на лохину в Китаї. У провінції Юньнань, одному з ключових регіонів виробництва в країні, закупівельні ціни на преміальну лохину, за повідомленнями учасників ринку, знизилися приблизно до 30 юанів за кг, або близько $4,10/кг. Це приблизно на 50% менше, ніж роком раніше, попри те, що обсяги продажів подвоїлися. У роздрібній торгівлі упаковка 250 грамів, яка раніше продавалася приблизно по 30 юанів, в окремих супермаркетах коштувала близько 20 юанів.
Зниження цін спричинене не ослабленням споживчого попиту. Навпаки, китайські споживачі купують більше лохини, ніж раніше. Тиск формується з боку пропозиції: виробництво зростає швидше, ніж ринок здатен поглинати попередні обсяги за попередніми цінами.
За галузевими даними, на які посилається Produce Report, площа насаджень лохини в Китаї у 2025 році досягла 1,58 млн му, або близько 105 тис. га, а загальний обсяг виробництва становив 810 тис. тонн. З 2020 до 2025 року виробництво лохини в Китаї зросло приблизно з 347,2 тис. тонн до 810 тис. тонн. У 2026 році врожай в основних виробничих зонах провінції Юньнань збільшився ще на 39% рік до року, що створило додатковий тиск на ціни.
Це показує, що Китай перетворюється з перспективного імпортного напряму на один із ключових виробничих центрів світової індустрії лохини. Внутрішній урожай уже достатньо великий, щоб впливати на формування цін усередині країни й змушувати експортерів переглядати очікування щодо того, які обсяги, яка якість і яка цінова премія справді можуть бути поглинуті китайським ринком.
Від преміальної ягоди до масової категорії
Китайський приклад показує, що відбувається, коли виробництво лохини зростає швидше, ніж преміальний сегмент попиту. Упродовж багатьох років бізнес-модель нових плантацій лохини будувалася на відносно простій логіці: світовий попит швидко зростає, споживачі, орієнтовані на здорове харчування, готові платити преміальну ціну, а нова продукція зрештою знайде прибутковий ринок.
Лохина й надалі залишається дуже привабливою категорією. Споживання продовжує зростати, а сам продукт зберігає сильне позиціонування навколо здоров’я, зручності та формату корисного перекусу. Але категорія переходить від моделі преміального продукту в умовах дефіциту до більш сегментованого й конкурентного ринку. На такому ринку середня за якістю лохина вже не отримує преміальної ціни лише тому, що це лохина.
Китай є наочним прикладом цієї трансформації. Китайські споживачі використовують вислів «свобода лохини», описуючи раптову доступність продукту, який раніше вважався дорогим. Для споживачів це хороша новина. Для виробників — попередження.
«Коли виробництво швидко розширюється, ринок починає чіткіше розділяти постачальників. Велика, щільна, солодка ягода з доброю лежкістю все ще може потрапляти в привабливі канали продажу. Натомість дрібніша продукція, нестабільні партії, слабка післязбиральна доробка або поставки в невдале ринкове вікно дедалі частіше витісняються в сегменти з нижчою маржинальністю», — говорить Катерина Звєрєва, директорка з розвитку Української плодоовочевої асоціації.
Китай стає й експортером
Роль Китаю на ринку лохини змінюється не лише з погляду виробництва, а й з погляду торгівлі. З 2023 до 2025 року експорт свіжої лохини з Китаю зріс з 1 011 тонн до 7 098 тонн, тобто більш ніж на 600%. У 2025 році задекларована вартість експорту досягла $50,82 млн, а середньозважена експортна ціна становила близько $7,16/кг.
Ці обсяги поки що залишаються порівняно невеликими на тлі провідних світових експортерів, насамперед Перу. Але важливим є сам напрям змін: Китай подовжує сезон, удосконалює технології виробництва, розширює захищене вирощування й тестує близькі експортні ринки Азії та Євразії.
Водночас Китай залишається важливим імпортним ринком. У 2024 році країна імпортувала близько 38,7 тис. тонн лохини, причому Перу забезпечило приблизно 89–90% цього обсягу. Це означає, що Китай не зникає як ринок для експортерів, але стає більш вибірковим. Імпортній лохині доведеться конкурувати не лише з постачальниками з інших країн, а й із дедалі професійнішим внутрішнім виробництвом.
Глобальне попередження для нових країн-виробників лохини
Падіння цін на лохину в Китаї має значення далеко за межами самого Китаю. За останнє десятиліття світове виробництво лохини швидко зростало, а за даними Міжнародної організації лохини (IBO) за 2025 рік, обсяг виробництва лохини вперше перевищив 2 млн тонн. З урахуванням очікуваного подальшого зростання китайський досвід показує, що може статися, коли пропозиція розширюється швидше, ніж преміальний сегмент попиту.
Перу залишається світовим лідером з експорту. Марокко, ПАР, Мексика, Зімбабве, а також низка країн Східної Європи та Кавказу також посилюють свою присутність на ринку. Україна й Грузія активно розвивають комерційне виробництво лохини та прагнуть зміцнити позиції в Європейському Союзі й на інших експортних напрямах.
«На наступному етапі розвитку ринку лохини самі лише гектари вже не створюватимуть прибутковість. Головні конкурентні фактори будуть іншими: вибір сорту, розмір ягоди, щільність, смак, лежкість, швидкість охолодження, точність сортування, контроль залишків пестицидів, сертифікація, пакування, логістика та здатність постачати стабільні обсяги в межах програм покупців. Це особливо важливо для України та Грузії, де сектор ще молодий і все ще має можливість правильно сформувати свою стратегію», — пояснює Катерина Звєрєва.
Що змінюється для українських виробників
Українська індустрія лохини відносно молода, і це може бути перевагою. Багато плантацій із самого початку закладалися сучасними сортами та з експортними амбіціями. Україна також географічно близька до Європейського Союзу, що дає їй логістичну перевагу порівняно з більш віддаленими постачальниками в окремі ринкові вікна.
Однак глобальний ринок стає менш поблажливим. Європейські покупці дедалі частіше очікують не просто ягоду, а повністю керовану систему поставок: швидке охолодження після збору, стабільну якість партії, документально підтверджений холодний ланцюг, прозору історію щодо залишків пестицидів, правильне пакування та прогнозовану доставку.
«Історія зі зниженням цін на лохину в Китаї має насторожити всі країни, де зараз швидко зростають площі під ягідниками. Ринок уже не платитиме премію просто за те, що у виробника є лохина. Для України це особливо важливий урок. Нам потрібно не просто садити більше, а будувати нормальну експортну систему: з єдиними стандартами якості, швидкою післязбиральною доробкою, холодним ланцюгом, сертифікацією, координацією продажів і зрозумілим позиціонуванням на ринку ЄС», — говорить Катерина Звєрєва, директорка з розвитку Української плодоовочевої асоціації.
Цей висновок актуальний і для інших країн-постачальників. Грузія стала одним із найдинамічніших виробників лохини, але її експортна модель залишається чутливою до концентрації ринків, сезонних піків і залежності від обмеженої кількості напрямів. Марокко вибудувало сильні позиції завдяки вдалому ринковому вікну, близькості до Європи, інвестиціям і професійній експортній інфраструктурі. Зімбабве також швидко розширює виробництво й уже отримало доступ на ринок Китаю, хоча майбутній експортний успіх країни залежатиме від витрат на відповідність вимогам, доступу до фінансування та здатності виконувати суворі санітарні й фітосанітарні норми.
Усі ці країни виходять на ринок, де попит і надалі зростає, але конкуренція зростає ще швидше. Це означає, що бізнес стає більш професійним і менш спекулятивним.
Кінець фази легкого зростання
Зниження цін на лохину в Китаї не варто сприймати як ознаку обвалу ринку. Радше це свідчення його дорослішання. Споживачі виграють від доступнішої лохини. Ритейлери отримають переваги від ширшої пропозиції. Сильні виробники з сучасними технологіями та дисциплінованою післязбиральною системою й надалі знаходитимуть прибуткові канали продажу. Але слабші виробники, особливо ті, хто розраховує лише на розширення площ і продажі на спотовому ринку, зіткнуться з набагато сильнішим тиском.
