Найпростішим висновком після складного сезону-2026 для української лохини могло б стати: весняні заморозки суттєво вдарили по врожаю, отже, потрібно змінювати сортову структуру та робити ставку на більш ранні сорти. В Асоціації «Виробники лохини України» вважають, що дивитися на проблему потрібно значно ширше, пише EastFruit.
Сучасний ринок уже не дозволяє оцінювати сорт лише за двома параметрами: врожайністю та строком достигання. Для виробника дедалі важливішими стають час цвітіння, стійкість до погодних стресів, товарний вихід, швидкість збору, пружність ягоди, термін зберігання, можливість механізації і навіть те, які країни виходять на європейський ринок у той самий тиждень. Ці фактори впливають і на те, скільки конкретний сорт реально здатен заробити з гектара саме у своєму ринковому вікні. Саме сезон-2026 дає українським виробникам достатньо матеріалу, щоб почати переглядати сортову стратегію саме з цієї точки зору.
Сезон-2026 став реальним стрес-тестом для українських плантацій
Весна 2026 року принесла українським виробникам лохини кілька хвиль сильних заморозків. За інформацією Асоціації «Виробники лохини України», ситуація суттєво відрізнялася залежно від регіону, стадії розвитку рослин, сортів і того, які технології захисту використовували господарства.
Показовим став досвід Закарпаття. Так, на плантаціях компанії «Блу Беррі», в окремі ночі температура опускалася до – 6,7°C. Загалом господарству довелося проводити заходи із захисту плантацій від морозу протягом 15 ночей.
Деякі господарства у цьому сезоні зазнали суттєвих втрат урожаю, і, подекуди, саджанців, – в результаті зимових морозів. Наприклад, ФГ «Грасс Авеню» (Житомирська область), ФГ «Захар Сад» (Львівська область) зазначили про 100% втрати врожаю.
Влітку наслідки весняних погодних аномалій стали очевидними вже під час збору. На частині українських плантацій суттєво знизилася врожайність середньостиглих та пізніх сортів. Водночас результати різних господарств ще раз показали: навіть один і той самий погодний стрес може мати дуже різні наслідки залежно від сорту, мікроклімату та технології. Проте в Асоціації застерігають від спрощеної реакції на один складний сезон.
«Ранній сорт не означає автоматично нижчого ризику, так само як пізній сорт не означає автоматично більшої вразливості. Важливою є й фенологія конкретного сорту: коли починається вегетація, коли відбувається цвітіння та на якій фазі рослина зустрічає критично низькі температури», – зазначає Президентка Асоціації «Виробники лохини України» Наталія Пукшин.
Класичним прикладом є сорт Дюк (Duke). Він належить до ранніх сортів за строком збору, але має відносно пізнє цвітіння, що в певних умовах може зменшувати ризики пошкодження весняними заморозками.
У світі змінюється саме поняття ефективного сорту
Сортова стратегія сьогодні дедалі менше є виключно питанням агрономії. Цей тренд українські виробники безпосередньо обговорювали у травні під час професійної зустрічі, яку Асоціація «Виробники лохини України» організувала на Закарпатті зі Стівеном Тейлором, Managing Director Winterwood Farms Ltd. та представником Великої Британії в International Blueberry Organization.
У центрі дискусії були не тільки технології вирощування. Виробники говорили про нову глобальну конкуренцію, сортову стратегію, різницю у собівартості виробництва між країнами, автоматизацію, механізований збір, післязбиральні технології, холодний ланцюг, пакування та вимоги міжнародного ритейлу. Саме такі зустрічі в Асоціації розглядають як один із практичних інструментів розвитку українського сектору.
«Для українських виробників лохини критично важливо бачити себе не лише як виробників ягоди, а як учасників глобального ланцюга постачання», — зазначала Наталія Пукшин за підсумками зустрічі зі Стівеном Тейлором.
Цей підхід безпосередньо впливає і на вибір сорту. Якщо міжнародний покупець оцінює не тільки ягоду на кущі, а її стабільність після збору, калібр, «лежкість», однорідність партії, здатність витримати логістику та відповідність вимогам конкретної мережі, то всі ці характеристики фактично стають частиною економіки сорту.
Ранній вихід на ринок більше не гарантує преміальної ціни
Є ще одна причина, через яку українським виробникам варто обережніше ставитися до самого поняття «ранній сорт». Європейське літнє вікно лохини стає дедалі щільнішим. За інформацією міжнародних галузевих організацій, Сербія активно виходить на ринок приблизно з 24-го тижня року. Далі нарощують пропозицію Румунія, Польща та інші європейські виробники. Паралельно швидко розвивається Грузія.
За даними International Blueberry Organization, станом на 2021 рік в Україні 5,5 тисяч га ягідних насаджень лохини. В військовий час закриті реєстри та обмежена статистична звітність, тому данні станом на 2026 рік будуть відображені в маркетинговому дослідженні галузі, яке ініціювала Асоціація «Виробники лохини України».
При цьому нові проєкти активно використовують сучасну генетику, а сама галузь працює над розширенням сезону постачання. Тому для українських виробників та експортерів лохини необхідно розуміти, що відбуватиметься на ринку саме у цей тиждень. Якщо основний урожай конкретного сорту потрапляє в період, коли Сербія, Румунія, Польща й Україна одночасно збільшують пропозицію, статус «раннього сорту» ще не гарантує виробнику високої ціни.
В Асоціації «Виробники лохини України» звертають увагу на співвідношення агрономічного вікна сорту з його комерційним вікном для конкретного ринку.
Польща також змінює сорти і Україні важливо не втратити свою перевагу
Польща – один із найбільших виробників лохини в Європі та безпосередній конкурент України у літньому сезоні. За даними International Blueberry Organization, площі під лохиною в Польщі у 2024 році становили близько 12,9 тис. га. Проте важливіше інше: польська галузь поступово переходить від простого розширення площ до оновлення сортового складу, підвищення якості та технологічної ефективності.
Наталія Пукшин звертає увагу на те, що молодший вік значної частини українських плантацій та сучасніший сортовий склад дають Україні певну конкурентну перевагу. «Українська галузь залишається молодою, і це наша конкурентна перевага», – зазначає президентка Асоціації, аналізуючи позиції України на світовому ринку.
Однак така перевага не може залишатися незмінною. Польські виробники також модернізуються, працюючи із сучасними сортами, зокрема Draper та Calypso, розвиваючи зберігання та дедалі активніше аналізуючи можливості механізованого збору.
Саме тому, об’єднуючи виробників лохини в Україні Асоціація розвиває вітчизняну ягідну галузь, працюючи із сучасною генетикою, ефективним збором, післязбиральною доробкою, холодним ланцюгом і контрактами із міжнародними покупцями та ритейлом.
Асоціація робить ставку на знання та прямий доступ до міжнародної експертизи
Одним із напрямів роботи Асоціації «Виробники лохини України» стала не лише консолідація виробників, а й створення можливостей для системного професійного навчання, проводить профільні зустрічі безпосередньо на виробничих майданчиках її учасників, а також освітні заходи із залученням міжнародних експертів.
Професійний обмін при цьому відбувається не лише у конференційних залах. Для Асоціації принципово важливо поєднувати міжнародну експертизу з практикою українських господарств: можливістю побачити плантацію, технології, сорти, обладнання, обговорити конкретні виробничі результати та проблеми. У межах Academy для виробників лохини ягідники отримували практичні знання щодо закладання та ведення насаджень, сучасних сортів та вимог ринку. Окрім цього, Асоціація представляє Україну в International Blueberry Organization.
На думку Наталії Пукшин, цінність такого представництва полягає у доступ до міжнародної аналітики, професійних контактів, технологічних трендів і досвіду інших країн, який українські виробники можуть використовувати при прийнятті власних рішень. Саме такий обмін знаннями набуває особливої ваги зараз, коли помилка при закладанні нової плантації фактично фіксує виробничу модель господарства на багато років.
Дефіцит працівників також змінює сортову стратегію
Ще один фактор, який дедалі більше впливає на вибір сорту – людські ресурси. У багатьох регіонах господарства змушені привозити людей на збір із значної відстані, конкурувати за працівників та постійно рахувати продуктивність збору. Саме тому два сорти з однаковою врожайністю можуть мати абсолютно різну фінансову ефективність.
«Якщо з одного сорту працівник може збирати істотно більше кілограмів за годину, ягода має більший калібр, краще відділяється, менше пошкоджується та дає більший відсоток товарної продукції, різниця у прибутковості може бути суттєвою навіть за однакової врожайності з гектара»- зазначає Наталія Пукшин.
Під час організованої Асоціацією зустрічі зі Стівеном Тейлором питання автоматизації та механічного збору також було одним із центральних.
Не «старий чи новий сорт», а реальна економіка
Водночас в Асоціації наголошують на необхідності уникати іншої крайності – гонитви за новими сортами лише тому, що вони нові. Новий сорт не стає автоматично прибутковим лише тому, що має привабливий опис селекційної програми. Вирішальними мають бути результати в конкретних умовах. Для одного господарства сильним сортом може залишатися Duke. Для іншого економічно цікавішим буде новий сорт із вищою щільністю ягоди, кращим товарним виходом або іншими строками достигання.
Сьогодні Асоціація «Виробники лохини України» об’єднує 48 учасників та близько 1700 га насаджень. І це створює ще одну можливість для галузі – накопичувати не лише міжнародний, а й власний український досвід.
«Наша Асоціація вже об’єднує 48 виробників, і кожен із них представлений на сайті організації», – зазначала Наталія Пукшин, підкреслюючи принцип відкритості професійної спільноти. Учасники Асоціації працюють у різних регіонах України, з різними сортами, ґрунтово-кліматичними умовами, технологіями та моделями збуту. Фактично це дозволяє порівнювати, як одна й та сама генетика поводиться у різних виробничих умовах.
Саме тому одним із цікавих наступних кроків для професійної дискусії могла б стати ідея створення Ukrainian Blueberry Variety Performance Map (- карти фактичної ефективності сортів в українських умовах. Не рейтингу «найкращих» і «найгірших» сортів. А системи накопичення реальних даних. Для кожного сорту можна було б порівнювати строки цвітіння, реакцію на заморозки, фактичний період збору, урожайність, товарний вихід, калібр,лежкість, продуктивність ручного збору, можливість механізації та реальне ринкове вікно.
У поєднанні з міжнародною інформацією, яку Асоціація отримує через IBO та контакти з іноземними експертами, такий підхід у перспективі міг би дати виробникам значно більше, ніж універсальні рекомендації щодо сортів. Адже головне питання – які сорти найкраще працюють саме в Україні, у конкретному регіоні та конкретній бізнес-моделі.
Сезон-2026 потрібно використати як джерело даних, а не лише як історію про втрати
В Асоціації «Виробники лохини України» наголошують, що український сектор переходить від етапу швидкого нарощування площ до значно складнішого етапу – ефективності, якості та професіоналізації. Сортова стратегія стає частиною цього переходу. Сезон-2026 чітко показує, скільки різних факторів сьогодні формують кінцевий фінансовий результат: погода, фенологія, генетика, праця, якість, післязбиральна доробка, логістика та ситуація на ринку саме у момент збору.
«Світовий ринок лохини не є ринком дефіциту, яким він був десять років тому», – зазначає Президентка Асоціації. Саме тому українським виробникам потрібно дедалі точніше рахувати власну конкурентоспроможність. І роль професійного об’єднання в такому середовищі також змінюється.
Асоціація дає можливість швидше отримувати знання, порівнювати досвід десятків господарств, напряму спілкуватися з міжнародними практиками, бачити зміни світового ринку та не повторювати дорогі помилки інших країн.
Саме тому Асоціація продовжує організовувати професійні зустрічі на плантаціях своїх учасників, залучати міжнародних експертів, брати участь у навчальних та галузевих заходах і використовувати можливості International Blueberry Organization для доступу українських виробників до міжнародної експертизи. І такі рішення на перетині власного виробничого досвіду, даних українських господарств і міжнародної експертизи можуть визначити наступний етап розвитку українського сектору лохини.
