Упродовж багатьох поколінь столовий виноград залишається для Республіки Молдова значно більшим, ніж просто сільськогосподарська культура. Це джерело доходів для тисяч сільських родин, важлива експортна продукція та один із найбільш упізнаваних аграрних символів країни.
Щороку Молдова виробляє понад 130 тис. тонн столового винограду, близько 60% урожаю експортується до країн Європи та на інші міжнародні ринки.
Однак за цими показниками стоїть дедалі складніша ситуація для виробників. Вартість ресурсів зростає, традиційні експортні маршрути порушені, а вихід на більш прибуткові європейські ринки потребує суворого дотримання вимог до безпечності продукції, залишків пестицидів, якості та простежуваності, пише EastFruit.
Для багатьох малих і середніх господарств уже недостатньо просто виростити якісний урожай. Помилка під час застосування засобів захисту рослин, збирання або післязбиральної доробки може знизити комерційну вартість винограду або призвести до відхилення всієї експортної партії.
Щоб допомогти виробникам адаптуватися до нових умов, Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) спільно з Національною асоціацією сільського розвитку Молдови (ACSA) у другій половині 2025 року започаткували практичну навчальну програму.
Замість традиційних занять в аудиторіях програма об’єднує виробників безпосередньо у комерційних виноградниках. Тут фермери можуть аналізувати реальні виробничі проблеми, випробовувати рішення та впродовж усього сільськогосподарського сезону навчатися в експертів і один в одного.
Ініціатива реалізується в межах проєкту ФАО «Сприяння довгостроковому, сталому, зеленому розвитку та підвищенню стійкості ланцюга створення вартості столового винограду» під егідою програми «Одна країна — один пріоритетний продукт» (OCOP).
Навчання безпосередньо серед виноградних лоз
Три польові школи фермерів були створені в селах Бурлаку, Вадул-луй-Ісак і Костешть. Кожна з них працює на базі діючого комерційного виноградника, який одночасно стає практичним навчальним майданчиком.
Фермери не просто слухають лекції. Вони вимірюють рівень цукру у винограді, що дозріває, оцінюють стиглість і якість грон, відпрацьовують правильні методи збирання та поводження з урожаєм, а також розглядають, які залишки пестицидів можуть закрити продукції доступ до ринку ЄС.
Такий підхід дає змогу безпосередньо пов’язати технологічні рішення, які приймаються у винограднику, з їхніми комерційними наслідками.
Отримані знання виробники можуть одразу застосовувати на практиці, оскільки навчання відбувається в умовах, максимально наближених до роботи їхніх власних господарств.
Упродовж сезону збирання врожаю 2025 року в трьох польових школах зареєструвалися 75 виробників, серед яких десять жінок. Усі вони завершили перший модуль навчальної програми.
Інтерес до проєкту вийшов далеко за межі господарств-учасників. Національний День поля, організований у Бурлаку, зібрав понад 150 фермерів, агрономів, експортерів і представників державних органів.
Таким чином, локальний демонстраційний виноградник фактично став національним майданчиком для обговорення того, як сектор столового винограду Молдови може стати більш конкурентоспроможним і стійким.
Чому ця ініціатива особливо важлива зараз
Галузь столового винограду Молдови переживає складний перехідний період. Війна у сусідній Україні порушила усталені логістичні маршрути та торговельні потоки, тоді як експортери дедалі активніше переорієнтовуються на Європейський Союз та інші вимогливі ринки.
Ці ринки відкривають привабливіші комерційні можливості, але водночас вимагають стабільної якості, простежуваності продукції та суворого дотримання максимально допустимих рівнів залишків пестицидів.
Для невеликих виробників розрив між наявними технологіями та вимогами покупців перетворюється на серйозний фінансовий ризик.
Фермер може виростити зовні привабливий виноград, але втратити доступ до ринку через неправильне застосування засобів захисту рослин, невчасне збирання або недостатньо якісну післязбиральну доробку.
Тому вдосконалення технологій — це не лише агрономічне питання, а й умова рентабельності та виживання господарства на ринку.
«Досвід Молдови особливо актуальний для українських виробників плодоовочевої продукції та винограду. Вихід на ринок ЄС починається не з переговорів із покупцем і не з підписання експортного контракту, а значно раніше — з планування системи захисту рослин, ведення документації, контролю залишків пестицидів, правильно визначеного строку збирання та післязбиральної доробки. Виробник має бути здатним підтвердити, як саме цей продукт був вирощений, чим оброблявся, коли збирався і як готувався до продажу. Саме тому формат польових шкіл, де фермери навчаються безпосередньо у комерційних насадженнях, може бути дуже корисним і для України. Для українського плодоовочевого сектору, який одночасно працює в умовах війни та готується до глибшої інтеграції з ринком ЄС, такі практичні моделі навчання можуть допомогти скоротити відстань між вимогами європейських покупців і реальними технологіями в господарствах» – зазначає Катерина Звєрєва, директор з розвитку Української плодоовочевої асоціації.
Від якості врожаю до інтегрованого управління виноградником
Програма польових шкіл була розроблена з урахуванням практичних ризиків, із якими стикаються виробники, та складається з трьох модулів.
Перший модуль присвячений якості врожаю і післязбиральному поводженню з продукцією.
Другий і третій модулі, матеріали для яких уже повністю підготовлені, охоплюють зимове обрізування та інтегроване управління виробництвом, включно з відповідальним застосуванням пестицидів і плануванням удобрення.
Разом ці модулі охоплюють увесь цикл виробництва винограду та допомагають фермерам зрозуміти, як рішення, ухвалені на кожному етапі, впливають на врожайність, якість, собівартість і кінцевий ринок збуту продукції.
Модель, яка продовжить працювати після завершення проєкту
Одним із найважливіших елементів ініціативи є орієнтація на довгострокову самостійність.
Фермери, які надали свої виноградники як демонстраційні майданчики, зобов’язалися продовжувати навчальний цикл самостійно, не очікуючи додаткового зовнішнього фінансування чи координації.
Завдяки цьому польові школи можуть стати не тимчасовим навчальним проєктом, а постійно діючими локальними центрами знань, де виробники обмінюватимуться досвідом, аналізуватимуть нові виклики та адаптуватимуть технології до змін ринкових вимог.
Створена в Молдові модель є відносно простою, але максимально практичною: об’єднувати фермерів там, де безпосередньо ухвалюються виробничі рішення, демонструвати технології в реальних комерційних умовах і пов’язувати роботу у винограднику з вимогами експортерів та покупців.
Для країни, де сільське господарство залишається важливою складовою економіки та джерелом зайнятості у сільській місцевості, зв’язок між знаннями, виробництвом і доступом до ринків має критичне значення.
Молдовському сектору столового винограду не бракує досвіду чи традицій. Наступне завдання галузі — перетворити цей досвід на стабільну якість, безпечніше виробництво та вищу конкурентоспроможність на ринках, які визначатимуть її майбутнє.
