Я вже майже 30 років займаюся організацією навчальних поїздок, тому мене не здивувало, як швидко дев’ять виробників овочів і фруктів з Узбекистану почали впроваджувати те, що побачили під час нашого нещодавнього візиту до Молдови. Переконавшись, що їхні колеги в Молдові здатні на це, вони не стали складати довгострокові плани впровадження інновацій і чекати нових державних програм, а почали впроваджувати зміни в перші ж дні після повернення додому.
«Після повернення з поїздки я одразу почав впроваджувати те, що побачив. По-перше, я замінив форсунки на своєму обприскувачі на ефективніші. Витрати води вже скоротилися вдвічі», — розповів Рустам Якубов, один з учасників.
Люди часто скаржаться, що зміни даються важко. Мій досвід підказує дещо протилежне: зміни можуть відбуватися напрочуд швидко, коли люди допитливі, вмотивовані та здатні на власні очі побачити робоче рішення реальної проблеми.
З 15 по 19 червня 2026 року мені пощастило разом із чудовою командою консультантів з Молдови, Узбекистану та України керувати організацією навчальної поїздки в рамках ініціативи ФАО/ЄБРР. Те, що ми побачили в Молдові, справило велике враження і на учасників, і на нас. Не менше мені подобається і результат поїздки — миттєві покращення в Узбекистані.
Рустам був не єдиним, хто одразу почав застосовувати отримані уроки на практиці. Інші учасники також почали вивчати або впроваджувати покращення, побачені в Молдові, у перші ж дні. Ці зміни можуть допомогти Узбекистану заощадити дорогоцінну воду, підвищити врожайність, покращити якість свіжої продукції та зменшити негативний вплив на довкілля, водночас розширюючи експортні можливості.
Мій досвід організації ознайомчих поїздок раз по раз підтверджує одну просту істину: краще один раз побачити, ніж тисячу разів почути. Важливо, що все, що ми показали учасникам у Молдові, ми бачили в реальних господарствах у комерційних масштабах, а не в лабораторіях, презентаціях постачальників чи науково-дослідних інститутах. Узбецькі аграрії могли на власні очі побачити результати, безпосередньо поспілкуватися з фермерами, які використовують ці технології, і поставити запитання, що хвилюють будь-якого власника бізнесу: скільки це коштує? Наскільки складно цим керувати? Які є труднощі та ризики? Як швидко окупаються інвестиції?
Я вважаю, що побачене нами буде корисним будь-якому виробнику, зацікавленому в підвищенні ефективності виробництва й торгівлі фруктами та овочами. Більше того, я думаю, що фермери з Європейського союзу вже могли б багато чому навчитися в молдовських аграріїв.
Уже багато років я активно ділюся з колегами неймовірними перспективами підґрунтового краплинного зрошення (ПКЗ) як для аграріїв, так і для продовольчої безпеки та добробуту нашої планети загалом. Молдова була однією з країн, де ця технологія почала впроваджуватися максимально швидко, після того як наш попередній проєкт ФАО/ЄБРР продемонстрував її потенційні переваги для садівництва та овочівництва.
На відміну від звичайного краплинного зрошення, ПКЗ працює повністю під поверхнею ґрунту й доставляє воду та поживні речовини безпосередньо в кореневу зону. За правильного проєктування та управління воно може суттєво знизити випаровування, витрати води та проблеми з бур’янами. ПКЗ також допомагає суттєво скоротити використання добрив (особливо азоту), гербіцидів, палива та знизити витрати робочої сили, водночас допомагаючи фермерам підвищувати врожайність і покращувати якість продукції. Іншими словами, це одна з тих технологій, у яких економічні та екологічні вигоди взаємно підсилюють одна одну.
Що найважливіше, ПКЗ у Молдові більше не є цікавою теорією чи експериментом. Комерційні системи працюють уже сім і більше років, що дозволяє фермерам вимірювати реальний ефект, розуміти вимоги до обслуговування та ризики, а головне — розраховувати реальну окупність інвестицій. З кожним роком дедалі більше молдовських аграріїв переходять зі звичайного краплинного зрошення на ПКЗ, причому не лише в плодоовочевій сфері. Для мене це найпереконливіше підтвердження комерційної життєздатності технології: фермери вкладають у неї власні гроші.
На мою думку, ПКЗ може допомогти Узбекистану вирішити не лише проблему дедалі гострішого дефіциту води, а й проблему дефіциту білка, зробивши вітчизняне виробництво сої та інших білкових культур рентабельнішим, що приведе до різкого зростання і рентабельності, і обсягів виробництва м’яса та молочної продукції. Я писав про цю можливість понад три роки тому в цьому блозі.
Сьогодні я вважаю цей аргумент ще вагомішим, оскільки технологія стала доступнішою, була випробувана в ширших масштабах і краще зрозуміла комерційним виробникам.
Тому не дивно, що більшість учасників з Узбекистану назвали саме ПКЗ технологією, найбільш актуальною для їхнього бізнесу, особливо з огляду на зростаючий дефіцит води в Узбекистані. Майже всі вони висловили намір щонайменше випробувати її вже найближчим часом. Цікаво, що попри численні вже відомі мені переваги «підземки», саме в Молдові я помітив ще одну — на полях із польовими культурами, де ПКЗ застосовується вже 8-й сезон, було відзначено дуже значне підвищення якості ґрунту та вмісту органічної речовини. Це також критично важливо для Узбекистану, де дуже велика частка бідних ґрунтів, які, до речі, гірше утримують воду та добрива.
Другим «лежачим на поверхні» рішенням, а для деяких учасників справжнім одкровенням, стало ефективне використання метеостанцій. У деяких узбецьких фермерів метеостанції вже є, але використовують їх переважно як дорогі термометри. У Молдові вони дізналися й побачили, що метеостанція може бути центром прийняття рішень фермера і що користуватися нею ефективно не так уже й складно. Дані про температуру, опади, вологість, зволоженість листя та інші параметри допомагають фермерам точніше планувати полив, прогнозувати періоди підвищеного ризику певних шкідників і хвороб, а також визначати оптимальний час для обробок. Це дозволяє застосовувати воду та засоби захисту рослин саме тоді, коли вони справді потрібні, а не просто дотримуватися жорсткого графіка, що заощаджує чимало часу, праці та грошей. Реальні результати фермерів Молдови: різке зниження витрат засобів захисту рослин і води, зниження витрат та підвищення якості й урожайності продукції.
У цьому випадку узбецьким фермерам навіть не потрібно нічого інвестувати — необхідне обладнання вже є на їхніх фермах. Наше завдання полягало в тому, щоб дати їм максимум практичної інформації для перетворення цих «термометрів» із предмета інтер’єру на інструменти, що приносять реальні гроші.
А якщо я скажу, що метеостанція допомагає розширювати географію експорту продукції? Звучить дивно, але це і є реальність. Метеостанція, звісно, сама по собі не відкриє новий експортний ринок, але підвищення ефективності захисту рослин і нижчі залишкові кількості ЗЗР у продукції можуть значно полегшити відповідність вимогам вибагливих покупців на ринках вищого рівня, таких як країни ЄС, наприклад. І Молдова цим повною мірою користується — без ефективного використання метеостанції зробити це на порядок складніше.
Уявіть собі летючий обприскувач? Ну так, напевно, ніщо не могло так вразити фермера, як величезна летюча машина. Тому сільськогосподарські дрони, природно, привернули велику увагу наших учасників. Однак їхнє ширше використання в Узбекистані частково залежатиме від того, чи скасує або пом’якшить уряд чинні нині обмеження. До речі, дрони зовсім не обов’язково мають літати, що також стало несподіванкою для багатьох. У високих садах автономні наземні обприскувачі та інші роботизовані платформи іноді можуть бути практичнішими — і так, це теж дрони, роботи чи коботи. Це вже реальна роботизація агробізнесу, яка швидко впроваджується в країнах Східної Європи. Мої узбецькі колеги, особливо ті, хто вирощує овочі, сказали, що щойно уряд це дозволить, вони стануть першими, хто купить ці агродрони!
Я, як і раніше, переконаний, що дрони та інші сільськогосподарські роботи — це невіддільна частина майбутнього сільського господарства. Насправді в Україні це вже давно сьогодення, а не майбутнє! П’ять років тому, у 2021 році, в Україні дронами вже обробляли близько 2 млн га сільськогосподарських культур, а зараз ця технологія поширена значно ширше. Дрони можуть проводити обробку в найкритичніші періоди, наприклад, після дощу, коли важкі обприскувачі не можуть виїхати в поле, що кардинально змінює ситуацію як для овочівництва, так і для польових культур. Вони також підвищують точність застосування препаратів, знижують втрати хімікатів, значно скорочують використання викопного палива та вуглецевий слід, зменшують контакт працівників із пестицидами та допомагають господарствам вирішувати проблему зростаючої нестачі робочої сили. Крім того, вони сприяють підвищенню якості продукції та зниженню виробничих втрат.
Мене також порадував ентузіазм учасників щодо біологічного захисту рослин, хоча так буває завжди. Фермери, як правило, цікавляться цією темою, але кілька учасників відзначили, що саме в Молдові вперше побачили біологічний захист, який застосовується науково, професійно та у справжньому комерційному масштабі. Для молдовських фермерів проблема доступу до ринку створює мотивацію активно впроваджувати біометод. Якщо вони хочуть постачати продукцію вибагливим європейським мережам супермаркетів, вони мусять дотримуватися суворих вимог щодо залишкового вмісту пестицидів. Більшість імпортерів встановлюють вимоги, які значно перевищують законодавчий мінімум, і часто не допускають жодних залишків у продукції взагалі. Тому ми побачили кілька прикладів, коли біологічні методи, застосовані в межах професійної системи інтегрованого захисту рослин, забезпечували ефективний захист і водночас знижували витрати та підвищували якість продукції.
І знову це створює поєднання, яке мені особливо подобається: вища економічна ефективність, менший вплив на довкілля та кращий доступ до ринків із вищою доданою вартістю.
До речі, через сезонність ми не побачили в польовій роботі машин для лазерної боротьби з бур’янами, які взагалі не використовують гербіцидів, і машин, які обробляють прицільно кожен бур’ян, не впливаючи на саму культурну рослину, однак ці технології також активно використовуються овочівниками Молдови. Про них ми детально розповіли узбецьким колегам.
Я здебільшого зосередився на широких технологічних напрямах, але учасники також помітили чимало й невеликих практичних моментів, як-от ефективніші форсунки Рустама, наприклад, які дають миттєвий результат. Іноді ми настільки захоплюємося дорогими технологіями, що недооцінюємо сукупний ефект невеликих покращень. Краща форсунка, точніше розрахована за часом обробка можуть не звучати революційно, але коли такі покращення помножуються на сотні чи тисячі господарств, їхній вплив на витрати води, виробничі витрати, врожайність і якість продукції в масштабах країни може бути просто величезним.
Що особливо важливо, ці знання не залишаться надбанням лише дев’яти фермерів. Наша команда незабаром опублікує відео та інші матеріали за підсумками поїздки. Ми також організуємо заходи в Узбекистані, де учасники ознайомчої поїздки поділяться безпосередньо з іншими аграріями тим, що вони побачили, що мають намір випробувати і, зрештою, що спрацювало, а що ні.
Саме так п’ятиденна поїздка дев’яти людей здатна з часом вплинути на цілу галузь: одне практичне покращення, одне успішне випробування й один фермер, який переконує іншого, — крок за кроком. Це допоможе окремим господарствам покращити свій бізнес і умови життя. Водночас це може допомогти Узбекистану заощаджувати воду, знижувати екологічний слід сільського господарства, підвищувати експортну конкурентоспроможність і наближатися до досягнення цілей його NDC 3.0.
Візит було організовано в рамках ініціативи ФАО/ЄБРР з клімату та екологічної стійкості в агропродовольчому секторі, у рамках підкомпоненту 2.2.3 «Екологізація плодоовочевого ланцюга створення вартості в Узбекистані».
Андрій Ярмак
Керівник проєкту та економіст CFIC
