У Вінницькій області розташоване господарство «Дружба ВМ», яке поєднує класичне рослинництво з промисловим садівництвом. Поряд із вирощуванням зернових культур – соняшника, кукурудзи, пшениці та ярого ячменю – підприємство розвиває один із найбільших у регіоні яблуневих садів площею 350 гектарів, передає EastFruit з посиланням на статтю Techhorticulture.com.
Попри складні погодні умови останніх років, дефіцит робочої сили та нестабільну економіку галузі, «Дружба ВМ» поступово впроваджує інтенсивні технології, інвестує в захист насаджень і переходить до механізованого збору врожаю. Показовим етапом цієї трансформації стала демонстрація садового комбайна Pluk-O-Trak Junior, що відбулася 10 жовтня 2025 року на базі ПРАТ «ДРУЖБА – ВМ».
Про те, як господарство адаптується до нових реалій садівничого бізнесу, розповів Ігор Хворостовський — заступник директора з реалізації продукції, агроном, випускник Уманського аграрного університету з досвідом роботи в Англії.
Структура садів: перехідний етап між «вчора» і «завтра»
Яблуневі насадження господарства перебувають на різних стадіях технологічного розвитку. Лише 50 гектарів уже переведені на інтенсивну модель — із краплинним зрошенням та шпалерною системою. Решта 300 гектарів — це сади на середньорослій підщепі ММ-106 без зрошення і шпалери.
«Це, як-то кажуть, уже вчорашній день. Але ми не в змозі його там швидко модернізувати чи викорчувати. Тому доводиться докладати зусиль для догляду за цим садом», — зізнався Ігор Хворостовський.
ффФД
Джерело фото Techhorticulture.com.
У 2023 році підприємство зробило важливий крок у напрямку захисту інвестицій: разом із компанією EFT GROUP було встановлено протиградову сітку на площі 5 гектарів. У господарстві підкреслюють, що це лише перший етап масштабнішої програми захисту садів.
Сезон випробувань: заморозки, засуха і дощі
2024 рік став одним із найскладніших для яблуневого бізнесу. Ранньовесняні заморозки вдарили по садах у фазі цвітіння — у найкритичніший період для формування врожаю.
«Ми намагалися врятувати дерева, використовували різні регулятори росту, вітаміни, амінокислоти, аби вберегти плід», — розповів фахівець.
Для збереження зав’язі після заморозків у господарстві застосовували препарати компанії Biochem Agro, зокрема Gibb 3 та Gibb Plus — гібереліни, які допомагають утримувати врожай і зменшувати осипання плодів.
Однак погодні стреси на цьому не завершилися. Літня засуха та різкі температурні коливання суттєво вплинули на розвиток плодів.
«Після приморозків яблуко перестало рости через те, що підмерзла плодоніжка, яка кріпиться до дерева, і вона не мала змоги пропустити всі ті поживні речовини, які ми давали. І тому врожай був трошки малим і пошкоджений морозобійною сіточкою», — пояснив Ігор Хворостовський.
Фінальним ударом стали затяжні осінні дощі — майже три тижні безперервних опадів у період збору.
«Ми працювали за можливості, але під час опадів не дуже вдається збирати врожай, адже людям некомфортно працювати в таких умовах. Тому ефективну роботу нам було важко організувати».
Висока вологість у поєднанні з теплою погодою призвела до розтріскування плодів, і значна частина врожаю втратила придатність для свіжого ринку.
Криза переробки і економіка збитків
За таких умов більшість яблук довелося віднести до третього сорту та спрямувати на переробку. Власних переробних потужностей господарство не має, тому змушене працювати з зовнішніми заводами.
«Якщо порівнювати з минулим роком, то цього року вартість яблука нам довелося зменшити вдвічі. А витрати на збирання та загалом на людські ресурси виросли втричі», — констатує Ігор Хворостовський.
Окрема проблема — логістика робочої сили.
«У нашій місцевості немає достатньої кількості людей, які б могли працювати у нас. Тому на збирання врожаю ми возимо людей за 50–100 кілометрів. Окрім того, через ситуацію, яка склалася в Україні, знайти потрібну кількість працівників — завдання не з легких».
Сьогодні основний кістяк сезонних працівників — це жінки віком понад 60 років. Постійний штат підприємства становить близько 50 осіб, а на пікові періоди вдається залучити до 80–100 сезонних працівників.
Частковим вирішенням кадрової проблеми стало впровадження механізованого збору. Перший комбайн Ігор Хворостовський придбав ще у 2017 році після відвідання заводу в Нідерландах.
«Коли ми його купили й привезли на господарство, то були дуже задоволені ним і хотіли наступного року придбати ще один. Але через фінансову нестабільність та обвал ціни на нашу продукцію довелося тоді ці плани відкласти».
Реалізувати ці наміри вдалося лише у 2024 році — завдяки пропозиції компанії EFT GROUP придбати техніку з відтермінуванням платежів. Сьогодні в «Дружбі ВМ» працюють уже два комбайни Munckhof.
Збираючи яблука за допомогою комбайну, є впевненість, що плоди не будуть побиті. Адже людський фактор завжди присутній: хтось задумався, хтось на когось розізлився, відірвав те яблуко, кинув у сумку чи у відро, неакуратно висипав у контейнер. За підрахунками господарства, один працівник вручну збирає до 1 тонни яблук на день, тоді як комбайн дозволяє збільшити цей показник до 1,8 тонни.
«Тобто на 2–3 контейнери більше. Окрім того, завдяки цій техніці різко знижується потреба в робочій силі».
Не менш важлива й ергономіка: дерева в господарстві сягають 3,5 метра, а нижні гілки через приморозки часто вимерзають, змушуючи формувати крону ще вище.
«А в комбайну висота платформи регулюється, тому людям уже не потрібно носити драбини та сумки, щоб дістатися до верху крони».
Водночас масштабування механізації стримується економікою:
«На наше господарство, на ці 50 гектарів сучасного саду, нам треба щонайменше 5 таких комбайнів, щоб ми могли вільно працювати. Але високі закупівельні ціни та низька рентабельність виробництва стримують інвестиції».
Сортимент і ставка на італійський посадковий матеріал
В інтенсивних садах «Дружби ВМ» домінують сучасні комерційні сорти:
Гала Шніга Шніко Ред, Гала Фенгал, Ред Делішес Скарлет Спур, Ред Делішес, а також Фуджі.
Усі саджанці були закуплені в італійських розплідниках — і цей вибір у господарстві вважають стратегічно виваженим.
Італійський посадковий матеріал, за словами керівництва підприємства, забезпечує високу однорідність насаджень, стабільність продуктивності та відповідність вимогам експортних ринків навіть у складних кліматичних і економічних умовах.
