3 вересня RaboResearch опублікував дослідження перспектив біологічного захисту рослин у Європі. Його головний висновок доволі важливий: біологічний захист поступово перестає бути нішевим напрямом і стає структурною частиною європейського сільського господарства. Водночас у міру дорослішання ринку фермери стають значно вибагливішими до продуктів і технологій, які використовують.
На думку аналітиків Rabobank, найбільший потенціал біологічний захист сьогодні має у виробництві фруктів та овочів, виноградарстві, тепличному господарстві та картоплярстві. Зернові й олійні культури потенційно є величезним ринком завдяки площам вирощування, однак широке застосування біологічних рішень тут поки що стримують технологічні обмеження, доступність продуктів та довіра фермерів до їхньої ефективності.
Окрема складна тема — біологічний контроль бур’янів, де ефективних і водночас економічно виправданих рішень поки що небагато.
Rabobank також наголошує на важливій обставині, яка часто губиться у дискусіях про «зелене» сільське господарство: майбутнє полягає не у простій заміні хімічних засобів біологічними. Значно реалістичнішим є розвиток інтегрованого захисту рослин, який поєднує біологічні, хімічні, агротехнічні, механічні та дедалі частіше цифрові інструменти. Саме такий підхід відповідає офіційному розумінню Integrated Pest Management у ЄС.
EastFruit попросили прокоментувати ці висновки Маріте Гайліте, експертку Латвійської асоціації овочівників Latvijas dārznieks, яка має практичний досвід використання біологічних методів захисту рослин.
«З Rabobank важко не погодитися. Водночас показово, що автор не згадує про розширення органічного виробництва, пов’язане з цілями Європейського зеленого курсу. Зростання площ органічних господарств, за логікою, також має стимулювати попит на біологічні засоби захисту рослин».
Ентомофаги можуть бути ефективнішими за інсектициди — але вирішальним є спосіб їх внесення
Особливо цікавим є практичний досвід Маріте у використанні ентомофагів — корисних організмів, які є природними ворогами шкідників.
«З мого досвіду, ентомофаги можуть бути ефективнішими за хімічні інсектициди, однак дуже багато залежить від способу їх випуску. Для теплиць уже давно пропонують різноманітні ручні та механічні диспенсери. У відкритому ґрунті технічно організувати такий випуск значно складніше».
Саме тут можуть відкритися цікаві можливості для нових технологій.
«Потенційно великим ринком для ентомофагів можуть стати поля ріпаку. Але проблема там навіть не стільки у вартості, скільки в технічній можливості випустити різні види організмів саме у потрібний момент. Значно ширше використання дронів у захисті рослин могло б дуже допомогти».
Де біологічний захист справді має найбільший потенціал
Маріте звертає увагу на суттєві відмінності між культурами.
У зернових однією з основних проблем є бур’яни, а ефективних біологічних рішень для їх контролю поки що небагато. Інсектициди та фунгіциди на зернових також загалом використовують менш інтенсивно, ніж на овочах чи картоплі.
Інша серйозна проблема — фізична доступність біологічних продуктів.
«Наприклад, у Латвії зареєстровано кілька видів ентомопатогенних нематод, але на практиці вони майже недоступні. Їх виробляють у Великій Британії, а транспортування та перетин кордону ЄС є доволі складними. Попит поки що невеликий, зокрема й тому, що фермери фактично не мають можливості самостійно випробувати продукт у практичних умовах».
На її думку, біологічні нематициди можуть бути особливо актуальними, наприклад, для моркви. Для картоплі ситуація дещо інша: існує значна кількість нематодостійких сортів, хоча загальна площа під картоплею набагато більша.
Читайте також: Великоплідна черешня для вибагливих ринків ЄС: біологічний захист у дії – досвід Молдови
«Біологічний» не означає автоматично «безпечний для довкілля»
Мабуть, найбільш дискусійна частина коментаря Маріте стосується питання, про яке значно рідше говорять під час просування біологічних засобів захисту: їхнього потенційного впливу на нецільові організми та екосистеми.
«Треба бути готовими до того, що з часом природоохоронці можуть виявити: біологічний метод також не обов’язково є безпечним для довкілля. В Австралії та Новій Зеландії, наприклад, заборонено ввезення багатьох ентомофагів і навіть джмелів, оскільки вони не є місцевими видами».
Особливі запитання у неї викликає масове використання трихограми — дрібних паразитичних перетинчастокрилих, яких широко застосовують для знищення яєць сільськогосподарських шкідників.
«Я вже досить давно сумніваюся в екологічній безпечності трихограми. Це паразит із дуже широким спектром видів-хазяїв. До цього часу нас переважно цікавив лише його вплив на шкідників. Сама трихограма розлітається на невелику відстань, але під час випуску з повітря вітер може віднести її значно далі. При цьому ми практично не обговорюємо її вплив на дику ентомофауну».
Це не означає, що біологічний контроль за своєю природою небезпечний. Але перехід від синтетичних хімічних препаратів до біологічних методів не скасовує потреби в оцінюванні екологічних ризиків.
Саме біологічне походження продукту не може автоматично вважатися доказом його екологічної безпечності. FAO також розглядає біологічні агенти контролю шкідників як окрему категорію, для якої необхідні відповідні процедури оцінювання ризиків і регулювання.
Майбутнє — не у протистоянні «біологія проти хімії»
У цьому питанні позиція Маріте фактично збігається з одним із ключових висновків Rabobank.
«Ефективний захист рослин об’єднує всі доступні методи — від вибору сортів і гібридів, систем живлення та поливу до поєднання хімічних і біологічних методів захисту рослин».
І саме тут, імовірно, прихований головний комерційний висновок усієї дискусії.
Переможцями на ринку біологічного захисту можуть стати не ті компанії, які запропонують фермеру найбільшу кількість продуктів із позначкою «біо». Значно важливішою буде здатність довести стабільну ефективність у виробничих умовах, економічну доцільність для фермера та чітке місце конкретного рішення у технології вирощування культури.
Це загалом відповідає й висновкам Rabobank: подальше впровадження біологічних засобів залежатиме від їхньої ефективності в полі, економіки господарства, регуляторного середовища та попиту з боку учасників ланцюга постачання.
Ще один ризик — надмірні обіцянки
Маріте звертає увагу ще на одну проблему, яка в міру зростання ринку може стати критичною, — достовірність рекламних тверджень.
«Розвиток ринку біологічних засобів захисту дуже великою мірою залежатиме від чесності реклами. Зараз багато виробників готові пообіцяти що завгодно, аби лише продати. Це дуже небезпечний підхід. Він може підірвати довіру не лише до окремого продавця, а й до методу загалом».
Для молодого ринку, що швидко зростає, це може виявитися одним із найбільших ризиків.
Неефективний продукт, проданий фермеру під привабливою «зеленою» історією, здатний завдати значно більшої шкоди, ніж просто втрата одного клієнта. Він може підірвати довіру фермерів до цілої категорії технологій.
Тому ринок біологічного захисту рослин, схоже, входить у значно вимогливішу фазу розвитку: менше ідеології та гучних обіцянок — більше доказів, економічних розрахунків і перевіреної практичної ефективності.
